Офіційний сайт Державного історико-культурного заповідника "Буша", Заповідник Буша, Подільський Оберіг, скельний храм, язичники, буша, гайдамацький яр, туризм, зелений туризм, парк скульптури, під відкритим небом, михайло старицький, оборона Буші, замкова вежа, Мурафа, місток закоханих подільський оберіг, пленер скульпторів, козацьке кладовище, трипільська культура, черняхівська культура, Маряна Завісна, Бушанка, оберегові стовпи, музей трипілля, оглядова екскурсія, етнографічний музей, етнографічні музеї, макет середньовічної Буші орлине гніздо, ворота в рай, ворота бажань полковник Гречка, Макаринський, ескурсовод птиця щастя, перевертень, славянский перун, миф ярило, н +в гоголь тарас бульба, могила Маряни Зависної, могила козака Михайла, тіні забутих предків фільм, пісочні часи, облога Буші, Полонянка Оплакування, трипільська богиня, запорожский козак, історія україни русі, триполье, трипілля, гончари, свято гончарів, альтернативні джерела | Офіційний сайт Державного історико-культурного заповідника Буша busha.com.ua

 







Горщики і глечики прикрашають Бушу.
 Стародавнє ремесло , що виникло в епоху неоліту , а згодом стало різновидом народного мистецтва України – це гончарство . Гончарство – обробка глини і виготовлення посуду , цегли , кахлів і кераміки  різноманітного вжитку . Розквіту гончарства  в Україні сприяла наявність на нашій території покладів червоних, червоно – бурих і світло – сірих глин. Українські гончарі виробляли посуд : горшки , миски і полумиски , глечики , макітри , ринки , барильця , баньочки , куманці, а також вироби декоративного вжитку – кахлі , черепицю , цеглу , дитячі іграшки.

Перед виготовленням  керамічних виробів майстри заготовляли глину , яку копали у місцях її залягання – глинищах. Привезену глину гончарі засипали у спеціально відгороджене місце і залишали на певний час , регулярно перемішуючи лопатою та поливаючи водою . Через кілька днів глину місили руками або ногами і формували у балабухи , кожен з яких був розрахований на виготовлення окремої посудини . Після виготовлення виробу , його ставили для підсихання на спеціально влаштовані  у хаті під стелею дошки . Потім виріб розписували і обпалювали у горні для міцності .

Продавали  гончарні вироби самі майстри , які їздили по селах і вигукували « По горшки!», цим самим запрошували селян до торгівлі.

І до тепер у музеях України , зокрема  в Державному  історико - культурному заповіднику «Буша» збереглося багато різновиду української кераміки , неповторних виробів , що починають свою історію ще з трипільської культури (зерновики , глеки , глиняні статуетки ) . Досить різнобічно представлені експонати , що датуються  15 – 18 століттями . Це теракотові кахлі , декоровані рослинним орнаментом , пічні прикраси . Найбільше робіт  19- 20 століття – це  глечики , горщики , гладущики , баньочки , макітри , миски і полумиски  різних форм та розмірів .

У 70-80 роках українське гончарство поволі занепало. Мало залишилося досвідчених гончарів , проте деякі художники – керамісти,зокрема і Ямпільського  району звертаються до традиційного народного гончарства . Вироби  гончара   Слубського Володимира,який живе та працює в с. Довжок  Ямпільського району  і розпочав свою діяльність в  ще в 90-х роках,  вражають  своєю красою і милують очі туристів  у музеях Державного історико - культурного заповідника  «Буша».

О.Сокровищук – зберігач фондів ДІКЗ «Буша»


busha.com.ua
http://busha.com.ua/ Офіційний сайт Державного історико-культурного заповідника Буша busha.com.ua Офіційний сайт Державного історико-культурного заповідника Буша busha.com.ua