Офіційний сайт Державного історико-культурного заповідника "Буша", Заповідник Буша, Подільський Оберіг, скельний храм, язичники, буша, гайдамацький яр, туризм, зелений туризм, парк скульптури, під відкритим небом, михайло старицький, оборона Буші, замкова вежа, Мурафа, місток закоханих подільський оберіг, пленер скульпторів, козацьке кладовище, трипільська культура, черняхівська культура, Маряна Завісна, Бушанка, оберегові стовпи, музей трипілля, оглядова екскурсія, етнографічний музей, етнографічні музеї, макет середньовічної Буші орлине гніздо, ворота в рай, ворота бажань полковник Гречка, Макаринський, ескурсовод птиця щастя, перевертень, славянский перун, миф ярило, н +в гоголь тарас бульба, могила Маряни Зависної, могила козака Михайла, тіні забутих предків фільм, пісочні часи, облога Буші, Полонянка Оплакування, трипільська богиня, запорожский козак, історія україни русі, триполье, трипілля, гончари, свято гончарів, альтернативні джерела | Офіційний сайт Державного історико-культурного заповідника Буша busha.com.ua

 







Український оберіг
    Сьогодні в іграшкових магазинах можна побачити безліч різноманітних іграшок. І сучасні дітлахи навіть не задумуються, з чого вони зроблені. А ще кілька тисяч років тому перші так звані іграшки носили зовсім не те значення, що зараз. Спробуємо розібратись: для чого ж раніше виготовляли іграшки і чи знають українці щось про ляльку-мотанку.
    Про українські рушники та вишиванки відомоне лише в Україні, а й далеко за її межами.А от про ляльку-мотанку інколи не знають нічого. Лялька-мотанка – українська народна лялька, символ жіночої мудрості, родинний оберіг.
Здавна у кожній родині лялька-мотанка виконувала роль оберегу, була символом мудрості, берегинею роду, символом матері-прародительниці та зв’язку між поколіннями.       Це одна із найдревніших іграшок і сакральних істот нашого народу, якій тисячі й тисячі років. Скільки існує людство, стільки років цій іграшці, яка повинна була дитину заспокоїти, нагодувати і зберегти. Бо мати, залишаючи дитя, замотувала фрукти чи хліб у шматочоктканини, прив’язувала паличку і давала дитині, як іграшку.
       Людина вигадувала ляльку-мотанку, подібну собі, як забавку для дитини, як оберіг дому. Виготовляючи цей сакральний предмет, жінки вкладали у неї свою енергію, певні думки і побажання. Ляльку-мотанку передавала мати дочці, коли віддавала до іншого роду, а дочка, у свою чергу, своїй дитині. Це ніби ниточка, яка зв’язувала увесь рід.
Сама назва ляльки - «мотанка» походить від поняття «мотати», а загальний вигляд такої ляльки представляє собою фігурку людини, як правило жіночу або дитячу, виготовлену зі шматків тканини. Частини тіла такої ляльки з’єднувалися вузликами. Вона була тай лишається унікальним витвором майстра. Звісно, в давні часи лялька- мотанка виконувала важливу функцію оберега та талісмана для родиини. Кожна дівчина раніше вміла виготовляти ляльку-мотанку, тому що вірила, що саме від ляльки залежить її майбутнє щасливе сімейне життя.
        Сьогодні майстринь, які вміють «мотати» ляльку, нажаль, мало, але в кожної із них є своя вироблена техніка виготовлення цього українського традиційного виробу. Спробуємо поговорити із однією майстринею. Наталя Березовська, яка працює в Державному історико-культурному заповіднику «Буша», вже й не пам’ятає, коли виготовила свою першу ляльку-мотанку, але точно знає, що це одне з її улюблених занять. «Коли я «мотала» свою першу іграшку, навіть і не думала, що це мене так затягне, - розповідає майстриня.- Потім я почала цікавитись історією ляльки-мотанки, символікою і зрозуміла, що мало просто робити оберіг, потрібно вдумуватись у те, що робиш. Сьогодні в мене є своєрідна техніка виготовлення ляльки, яка відрізняється від інших».
Майстриня згадує, що коли була маленькою дівчинкою і влітку приїздила до своєї прабабусі в село, бачила, як вона робила ляльку, мотаючи її з тканини та називаючи «куклою». У цієї лялечки була замість тулуба паличка, до якої примотувалась голівка, символічні ручки, і все це одягалось в клапті тканини, які намотувались за допомогою ниток. На голівці прабабуся вимотувала хрест і зав'язувала хустку. Майстриня з великим задоволенням гралась цією рукотворною лялечкою.
     Коли Наталя зацікавилась технікою виготовлення іграшки, вона захотіла дізнатись історію цієї ляльки. Що ж це таке - лялька-мотанка? Це жіноча фігурка, що втілює в собі ідею Богині, Матері, Берегині. І робили її традиційно тільки жінки. Ляльку створювали з різними цілями: як оберіг на заміжжя, материнство, на лад у сім'ї, на багатство, на одужання.
      Справжня лялька-мотанка збирається з клаптиків від вживаного одягу. Одяг має бути неодмінно улюблений, такий, який шкода викинути. Якщо з ним пов'язані погані спогади, використовувати його не можна! Але сьогодні можна застосовувати і сучасні елементи тканини, які можна придбати в магазинах, також старі переткані рушники. Це надає ляльці –мотанці неймовірного колориту. Крім того, в хід підуть шматочки тасьми, стрічок, мережива.
     Починається виготовлення мотанки з голови. Клапоть скочується у валик, щоб вийшов невеликий циліндр. Його кладуть в центр шматка тканини, яку стягують і обмотують ниткою - виходить голова. «Хвостик» тканини послужить основою для тіла. Голову обмотують різнокольоровими нитками, зображуючи хрест- давній символ сонця у слов'ян. Але майстриня іноді може і не зображувати хрест на обличчі, пояснюючи це давніми традиціями. Взагалі лялька-мотанка не мала ані рис обличчя, ані імені, щоб не прив’язувати долю конкретної людини до певної ляльки. Далі Наталя із ниток робить волосся ляльці. Ще один шматочок тканини звертаєу довгий тонкий рулончик і примотує до тіла - це руки. Потім мотанку одягає, намотуючи на неї шари одягу: сорочку, спідницю, фартух, хустку...
      Коли мотається тіло ляльки, вузлики не зав'язуються. Один вузлик робиться в самому кінці, в місці пупа, що символізує народження, перев'язування пуповини, і в цей момент закріплюються наміри майстрині. Вважається, що зав'язуючи вузлик, потрібно загадувати бажання. Допускаються вузлики при виготовленні рук, це можна пояснити тим, що руки виготовляються окремо, а потім примотуються до тіла ляльки. Але ляльки-мотанки можуть і не мати рук.
     Вбрання для ляльки-мотанки, поки воно не примотане, можна вишити, підшити до нього мереживо, прикраси. Також і головний убір можна пошити окремо. Елементи одягу ляльки-мотанки теж мають оберегові символічні значення. Спідниця символізує землю, вишита хвиляста лінія на фартусі вказує на зв'язок з водою, сорочка – триєдність світу, головний убір (стрічка, хустка, очіпок) - зв'язок з небом. І останнє, але найважливіше: лялька-мотанка повинна виготовлятися в один прийом, майстрині не можна ні на що відволікатися. Інакше оберіг не тільки не подіє, але й може принести нещастя. Наталя також цікавиться і виготовленням ляльки з ниток, які теж сьогодні носять елементи оберегу. Чудово у майстрині вдаються і витинанки, які прикрашають музей у заповіднику «Буша». За бажанням може провести і майстер-клас по виготовленню сувенірів.
      Майстриня розповідає, що більшість ляльок, які вона зробила, були подаровані друзям та знайомим і, звичайно, зроблені з любов'ю. тому що це основна умова виготовлення такої ляльки. Сьогодні, нажаль, ляльки-мотанки, в основному, носять ознаки сувеніру. Але головне, що є такі майстрині, які «мотають» ляльку, а це означає, що українські традиції живуть.

Вікторія Валеріївна Клібановська
Директор заповідника «Буша»



busha.com.ua
http://busha.com.ua/ Офіційний сайт Державного історико-культурного заповідника Буша busha.com.ua Офіційний сайт Державного історико-культурного заповідника Буша busha.com.ua