Трипілля







ТРИПІЛЛЯ
В 2005 році студентами та викладачами Вінницького педагогічного університету ім. М. Коцюбинського на замковій горі було проведено археологічні розкопки. На площі 150 метрів було виявлено залишки трипільського житла 4 тис . до н.е., незначні залишки чорноліської культури та залишки житла пізнього середньовіччя. Дирекцією заповідника було вирішено зберегти розкоп для нащадків. Для цього над розкопом було збудовано захисний павільйон – музей археології.


busha.com.ua

View the embedded image gallery online at:
http://busha.com.ua/zapovidnuk-busha?start=3#sigProId5df032c5b7

Скельний храм







Скельний храм
Найвідомішою та найцікавішою пам'яткою археології в с. Буша, яку називають бушанським дивом, подільською святинею, є дохристиянський скельний храм I -IV-IX ст.. Розташований він на правому березі річки Бушанка на відстані 1 км. від злиття з річкою Мурафа. Найбільша цінність храму – наскельний рельєф, досліджений відомим київським вченим, істориком, археологом В.Антоновичем у 1883 році. Створений в природній розщелині, він вражає своєю таємничостю і неповторністю. Випадково відкрита в 1824 році під час земляних робіт місцевим поміщиком Остоєю Ромуальдом Овсяним, ця давня споруда ось уже майже 200 років привертає увагу вчених. На ІУ з’їзді археологів в Одесі 1884 році вперше була оприлюднена інформація щодо дивної знахідки, розташованої на правому березі річки Бушанки. Коли і ким був створений цей рельєф, ким на протязі свого існування використовувався – ці питання ще й досі стоять відкритими. Є багато версій відносно цього, велика кількість вчених (істориків, археологів, мистецтвознавців) намагалися розгадати загадку Бушанського рельєфу. Антонович, Рибаков, Вагнер, Даниленко,Формозов,Винокур – це долеко не повний перелік вчених, які займалися цим питанням. Більшість відносять створення пам’ятки до часів язичницької Русі ІІ-ІХ ст., але є думки і відносно пізнішого створення. Рельєфне зображення дерева без листя, півня, оленя і людини навколішках викликає захоплення, здивування. Нічого подібного немає в Європі, а, можливо, й в усьому світі. Тисячолітня скеля зберегла дух далеких вірувань, давню символіку, створену невідомим автором. Язичницький храм у Буші загадковий і міфічний.


busha.com.ua

View the embedded image gallery online at:
http://busha.com.ua/zapovidnuk-busha?start=3#sigProId6d825673f7

Замкова башта







ЗАМКОВА ВЕЖА

                                                “... Як не хочеш іти в світові найми ти,
                                                  а в житті цьому вищої прагнеш мети,
                                                  поспіши до Буші, на коліна упадь
                                                  і святої землі поцілуй кожну п’ядь...”
                                                                                         В.Сторожук
       Непохитна Буша...Гордість і слава Поділля. Це наше горде минуле. Маленька крапка в світі. Символом нашого села стала замкова башта. Під час кривавої битви, яка відбулася на нашій землі - встояла. На згадку нам, нащадкам, про силу і мужність наших пращурів, які не вагаючись вибрали смерть замість рабства.
       На території села, мальовничо розкинутого на берегах трьох річок : Мурафи, Бушанки і Сухої Бушанки, , вже на протязі семи тисячоліть існує життя. На початку нашої ери тут було місто Антаварія ( анти – праслав’яни). В середні віки – місто Краснопіль.
Буша - мiсто-фортеця Брацлавського полку в ХVІІ ст. 28-30 листопада 1654 року прославилась героїчною обороною від польсько-шляхетських військ.
       На початку ХУІІ ст. на Замковій горі стояла фортеця. В народі її називали «Малий Кам’янець»або «Орлине гніздо» 17 жовтня на чолі 30 тис. армії почав свій каральний похід на Поділля коронний гетьман С. Потоцький.
Буша не скорялася... Двічі під стіни містечка підходили польські війська.
Кілька днів і ночей горіла Буша.
В ці трагічні дні місто витримувало удари цілого коронного війська. Але й тоді, коли поляки вдерлися до замку, жоден з його мешканців не здався на милість ворогам .
Фортеця була зруйнована, на її місті залишилась єдина вежа, яка й до сьогодні нагадує нащадкам про героїчне минуле, про хоробрість наших пращурів, які вибрали смерть, а не неволю.

       У пам’яті народу назавжди залишився образ видатної дочки нашого народу, дружини сотника Зависного, який керував обороною Буші – Мар’яни. Після загибелі чоловіка, вона взяла на себе керівництво обороною. Зрозумівши, що фортеця не встоїть, ця героїчна жінка, взявши на руки маленьку дитину, увійшла в пороховий погріб зі смолоскипом, забравши з собою життя величезної кількості ворога.



“... Як стануть вже мені усі кругом немилі,
сльозами не заллюсь, на світ не обізлюсь.
Поїду поклонюсь Мар’яниній могилі,
Мар’яні, мов святій, тихенько помолюсь...”
В.Сторожук

«Замок злетів у повітря, а душі і досі літають у тому повітрі»
Цілу ніч з 29 на 30 листопада1654 року палало мертве місто, а на ранок залишилися тільки руїни і згарища.

... Відродилося мальовниче село. Чути дитячий сміх повсюди. Земля загоїла рани. Тільки Замкова вежа 17ст.залишилась стояти.

... А дзвіниця стара
В давніх шрамах стоїть.
Надивилась вона
І звитяг й лихоліть.
Нам опору дає
Той дідівський поріг –
Пам'ять давніх років,
Наш святий оберіг.
/В.Березяк/



busha.com.ua

View the embedded image gallery online at:
http://busha.com.ua/zapovidnuk-busha?start=3#sigProId6d0c8e412e

  

Більше статей...