Середньовічне кладовище кінця 18 початку 20 ст.

Старий сільський цвинтар у Буші входить до комплексу об’єктів історико-культурного заповідника Кам’яні хрести XIX століття, що тут збереглися, є цінними пам’ятками місцевого народного каменярства.

Вони виготовлені із місцевого каменю-пісковику, поклади якого в навколишній місцевості великі. У XIX ст. народний каменярський промисел у цих краях був доволі розвинений, зокрема в Букатинці, Ярузі, Русаві Дзигівці , Бандишівці та інших селах краю. На виготовлення хрестів припадав найбільший відсоток серед продукції промислу. Кам’яні хрести вивозили для продажу далеко за межі краю, навіть у Київську губернію. Їх і сьогодні можна знайти в старих куточках сільських кладовищ.

Хрести із Бушанського цвинтаря дозволяють простежити еволюцію їх форми упродовж століття. Це неважко зробити з тієї причини, що захоронення велося підряд, могила біля могили, тому вочевидь відомо, які з них давніші і які пізнішого часу. Крім того, на багатьох із них написи, на яких зазначено дати поховання, імена та прізвища покійників.

Хрести початку століття мають ретельно оброблену поверхню і відносно складну, але вишукану форму. На жаль, пам’яток цього періоду збереглося всього лиш кілька одиниць. У кінці першої половини століття запанувала велика монументальна форма у вигляді мальтійського хреста, яка комбінується з іншою формою — кола.

Одночасно в цей період створено кілька форм простіших, але також комбінованих із колом. Саме ця простіша форма наштовхує на думку про її дуже давнє походження. Адже не секрет, що форма хреста і хрестоподібні елементи нашому етносу були відомі задовго до появи християнства. Найвагомішим аргументом на користь цієї тези є орнаментика, що дуже добре збереглася в своїй первозданній чистоті на подільських вишивках, в килимарстві, в кераміці, на писанках і т.ін. Пройшло багато століть, а мовчазні хрести і досі стоять у Буші.