Скельний храм

Найвідомішою та найцікавішою пам’яткою археології в с. Буша, яку називають бушанським дивом, подільською святинею, є дохристиянський скельний храм I -IV-IX ст.. Розташований він на правому березі річки Бушанка на відстані 1 км. від злиття з річкою Мурафа. Найбільша цінність храму – наскельний рельєф, досліджений відомим київським вченим, істориком, археологом В.Антоновичем у 1883 році.

Створений в природній розщелині, він вражає своєю таємничостю і неповторністю. Випадково відкрита в 1824 році під час земляних робіт місцевим поміщиком Остоєю Ромуальдом Овсяним, ця давня споруда ось уже майже 200 років привертає увагу вчених. На ІУ з’їзді археологів в Одесі 1884 році вперше була оприлюднена інформація щодо дивної знахідки, розташованої на правому березі річки Бушанки.

Коли і ким був створений цей рельєф, ким на протязі свого існування використовувався – ці питання ще й досі стоять відкритими. Є багато версій відносно цього, велика кількість вчених (істориків, археологів, мистецтвознавців) намагалися розгадати загадку Бушанського рельєфу. Антонович, Рибаков, Вагнер, Даниленко, Формозов, Винокур – це далеко не повний перелік вчених, які займалися цим питанням. Більшість відносять створення пам’ятки до часів язичницької Русі ІІ-ІХ ст., але є думки і відносно пізнішого створення. Рельєфне зображення дерева без листя, півня, оленя і людини навколішках викликає захоплення, здивування. Нічого подібного немає в Європі, а, можливо, й в усьому світі. Тисячолітня скеля зберегла дух далеких вірувань, давню символіку, створену невідомим автором. Язичницький храм у Буші загадковий і міфічний.